Вовчиця – символ Рима і мати всього римського народу. Скульптура Капітолійської вовчиці, яка вигодовує близнюків Ромула і Рема, з кінця XV століття знаходиться в Капітолійському палаці.
Легенда свідчить, що брати-близнюки Ромул і Рем були онуками Нумітора, царя троянського міста Альба-Лонга. Амулій, молодший брат Нумітора, хитрістю скинув його, захопив владу і розправився з його дітьми: сина вбив, а дочку Рею Сільвію змусив стати жрицею храму Вести і дати обід безшлюбності. Але через чотири роки вона народила двох синів від самого бога Марса.
Амулій розлютився через те, що його наказу не послухалися. Він наказав стратити племінницю і втопити її дітей в Тібрі. Раб слухняно відніс немовлят на берег перед припливом і там й залишив кошик. Він вважав, що вода сама зробить свою справу, але помилився.
Кричущих дітей почула вовчиця. Поки ті не зміцніли, вона доглядала за ними і вигодовувала своїм молоком. Від спеки близнюки ховалися під деревом, поки одного разу їх не знайшов пастух. Він дав їм імена і виховав, як своїх дітей.
Ромул і Рем виросли талановитими бійцями. Згодом вони повернули владу над рідним Альба-Лонгом і домовилися заснувати на Палантінскому пагорбі нове місто. Саме там Тібр одного разу викинув їх на берег.
Брати посварилися, Ромул убив Рема, але це не завадило йому започаткувати Рим і стати першим царем. При його владі засновано сенат, сформовано перші легіони, розділено населення на класи. Спочатку він давав громадянство всім втікачам і бродягам, потім – організував викрадення сабінянок. Ромул здобув ряд військових перемог і надав Риму першу велич, поки з часом не був убитий сенаторами.
Місцем заснування Риму вважається печера, в якій нібито ховалися діти. Вона знаходиться під руїнами палацу імператора Августа і вважається, що саме тут знаходився стародавній храм Луперкале, присвячений вовчиці і братам.
А що ж статуя?
У істориків немає єдиної думки щодо походження статуї Капітолійської вовчиці. Різняться навіть теоретичні датування.
Вперше вовчиця без немовлят згадується в куди більш древніх джерелах. А її сюжет зустрічається на античних монетах. Вважають, що вовк був тотемом сабінів і етрусків. За цією версією скульптуру відлили етруски в V столітті до н.е. І тоді вона символізувала об’єднання народів – етрусків, сабінів і римлян.
Однак останні дослідження стверджують про те, що статуя набагато молодша – приблизно VIII-X століття нашої ери. А фігури близнюків з’явилися і того пізніше – до кінця XV століття. Вони відлиті в іншому стилі, а автором вважається скульптор Антоніо дель Поллайоло.
Скульптуру Капітолійської вовчиці згадували Пліній і Цицерон. Про неї писав літописець Бенедикт c гори Соракт в Х столітті. Гравюра видання 1499 року зображує вовчицю вже з немовлятами. До середини XV зустрічаються згадки судів і страт у підніжжя статуї, як матері всіх римлян. Приблизно в той же час папа Сікст IV наказав перенести скульптуру в Капітолій.
Копії Капітолійської вовчиці і зараз встановлені в багатьох країнах світу: в США, Бразилії, Іспанії, Македонії, Швеції та інших. Схожі пам’ятники є в Пізі, в Латинському кварталі Парижа, в багатьох містах Румунії, в іспанській Сеговії, в Токіо біля олімпійського стадіону.
Хочете дізнатися ще більше старовинних римських легенд? Приходьте на мої авторські екскурсії по Риму!