Гладіаторські бої – одна з найгучніших легенд Римської Імперії, яка до сих пір надихає поетів, письменників, художників і кінематографістів. Видовище вражало розмахом, величчю і жорсткістю одночасно. Тож не дивно, що воно залишило настільки сильний слід у історії та культурі.
Для початку розповім вам кілька цікавих фактів:
- Відома навіть точна дата появи гладіаторських боїв. Це далекий 264 рік до н.е., коли на Коров’ячому ринку вперше зійшлися пари рабів. Імовірно таку народну забаву римляни перейняли в етрусків. Але з часом розвага набула небувалої популярності, а з нею – і по-справжньому державних масштабів. Видовищні гладіаторські бої влаштовували навіть римські політики, щоб привернути увагу натовпу. Така ось своєрідна рекламна кампанія.
- Зазвичай гладіаторами становили раби, військовополонені або злочинці. Це був їх єдиний шлях до здобуття свободи. Але іноді в школи добровільно приходили вільні громадяни. Бійців тренували більш досвідчені гладіатори і легіонери. При кожній школі були свої кухарі, лікарі та навіть жінки для утіх.
- Всупереч сучасним стереотипам гладіатори не були величезними качками. Навпаки, перед змаганнями бійці актив набирали вагу, тому що жировий шар був додатковим захистом при пораненнях.
- Популярність відомих гладіаторів можна порівняти з сучасними голлівудськими акторами. Їх бої були справжньою історичною подією, на яку мріяли потрапити всі: від простих городян до знаті. Бійців постійно тренували, а у найбільш успішних з’являлися свої спонсори, які оплачували кращу амуніцію і зброю. Гладіатор Спікул, наприклад, отримав в подарунок від імператора Нерона цілий палац.
- Навіть отримавши свободу, деякі гладіатори продовжували брати участь в боях з любові до слави або битв. Воїн Філамма отримував свободу цілих 4 рази, але постійно повертався на арену і там і загинув, не доживши до свого 40 двобою.
- Вже за часів Стародавнього Риму біля гладіаторських арен можна було купити перший «мерч». Це був піт гладіаторів і жир убитих в боях тварин. До речі, і те, і те активно використовували для косметичних потреб. А знатні жінки часто «орендували» популярних гладіаторів на ніч.
- Гладіаторські бої з невеликих турнірів розросталися до повноцінних битв. Наприклад, імператор Тит одного разу захотів продовжувати бій протягом ста днів. А імператор Траян після підкорення Дакії влаштував поєдинок з 5 тисяч пар бійців.
- Для різноманітності імператор Нерон дозволив брати участь в боях вільним жінкам. Доміціан любив спостерігати за битвами карликів. Окрема форма розваги – битви з тваринами, які збереглися і після заборони на гладіаторські бої в 404 році. Наприклад, корида вкрай популярна до цих пір.
- Ще більш грандіозні битви проводилися на воді. Морські бої називалися навмахії. Найграндіозніший відомий поєдинок налічував понад 50 кораблів і понад 20 тисяч гладіаторів. Все це проходило під наглядом армії легіонерів, щоб уникнути повстання. А подивитися на бій прийшло близько 500 тисяч чоловік.
Хочете дізнатися ще більше подробиць? Приходьте на мої екскурсії Римом, і я з радістю покажу вам легендарні місця і розповім про епохальні події!