Колізей: найбільший амфітеатр, побудований в Римі всього за 8 років, що одразу став центром жорстоких боїв на смерть і кривавих видовищ. Тут бились і помирали сотні тисяч людей та тварин, а деякі види навіть потрапили під загрозу вимирання через надмірну жорстокість римлян та гостей міста, що з усіх усюд збирались, щоб отримати задоволення.
З моменту відкриття та до прийняття за основну релігію християнства, що призвело до імператорської заборони гладіаторських боїв, Амфітеатр Флавіїв, більше відомий нині як Колізей, не просто так був епіцентром жорстоких розваг. Тут організовувались наймасштабніші грандіозні події, що були віддзеркаленням епохи та імператорського розмаху в святкуваннях.
Гладіаторські бої – це величезний культурний пласт, що об’єднував та розділяв водночас римське суспільство, і Колізей – тому найкраща ілюстрація. Кастовий поділ був ідеально втілений в конструкції амфітеатру: для кожної верстви населення були побудовані окремі яруси глядацьких місць, тож чим нижчий статус глядача, тим далі та вище знаходилось його місце від арени. Об’єднувальним же фактором слугувала масовість та масштабність кожної події, яка збирала неймовірну кількість глядачів з усього Риму, навколишніх провінцій та навіть закордонних гостей.
На величезній арені амфітеатру проводили декілька видів боїв: це бої з дикими тваринами та гладіаторські бої, також проводились публічні страти. Всі заходи, що відбувались на сцені Колізею, були ретельно спланованими, особливо, що стосується боїв гладіаторів. У гладіаторських боях брали участь колишні військові та ув’язнені, раби, що хотіли позбутися ярма, але учасники проходили ретельний відбір і далеко не всіх допускали на арену амфітеатру. Влаштовувались також морські бої на цій арені, для чого її заповнювали водою.
Такі грандіозні події не могли безслідно пройти і лягли в основу цілого культурного прошарку, адже знайшли відображення фактично в усіх проявах мистецтва. Адже за підрахунками науковців та дослідників, середньостатистичний римлянин проводив у Колізеї майже третину свого життя!
Тому й не дивно, що культура гладіаторів та гладіаторських боїв яскраво виражена: починаючи від пишних костюмів гладіаторів, що підкреслювали масштабність події, закінчуючи піснями та віршами, що присвячували переможцям і улюбленцям публіки.
Гладіаторство було не просто розвагою для містян – це був ще один прошарок суспільства, що мав свої привілеї. Не завжди у боях брали участь полонені та раби, адже навіть деякі імператори будували гладіаторську кар’єру в одному чи кількох напрямках. Варто зауважити, що гладіаторами були далеко не всі, хто брав участь у боях: були ще венатори та бестіарії, що бились із тваринами та брали участь у кулачних боях.
Всі виступи на арені були чітко сплановані, мали свою послідовність та призначення, традиції, сформовані роками, що неабияк вплинули на культуру стародавнього Риму і знайшли відображення в наступних епохах.
Не лише грандіозність та культурна цінність є визначальними характеристиками цієї легендарної споруди, а й інженерні досягнення, що були використані при будівництві Колізею. Адже цей амфітеатр побудований на місці осушеного озера з використанням найсучасніших дренажних конструкцій, а також в ньому втілено цілу систему для набору води, щоб влаштовувати справжнісінькі морські бої, що дійсно виглядали вражаюче, особливо, якщо врахувати, коли це було зроблено. Це диво інженерної думки, яке до того ж стало культурним центром цілої епохи.