Площа Святого Петра (П’яцца Сан П’єтро) – грандіозна площа перед головним собором християнського світу – базилікою Святого Петра у Римі, що визнана справжнім шедевром містобудування. Щороку тут збираються десятки тисяч туристів та паломників з усього світу, аби почути папське благословення. А чи знаєте ви, що історія площі нараховує чимало цікавих, страшних та інтригуючих сторінок?
Як все починалось?
Площа була створена за проєктом одного з засновників італійського бароко, архітектором Джованні Лоренцо Берніні в 1665 -1667 роках. Але почалась історія значно раніше, коли папа римський, Сикст V в 1585 році розпочав масштабні роботи з перебудови та доброустрою міста, прокладаючи нові вулиці та розширюючи площі, оформлюючи їх фасадами палаців та акцентуючи міські центри за допомогою давньоримських обелісків.
В 1586 році він доручив відомому та досвідченому архітектору Доменіко Фонтана оформлення площі перед собором Святого Петра за допомогою обеліска – могутньої вертикальної домінанти, що мала відповідати духовній величі Ватикану. Зауважимо, що простір перед базилікою Сан П’єтро був на той час непривабливою пусткою. Отже, перед архітектором була поставлена непроста задача з транспортування та встановлення обеліска.
Роботу, що тривала більше, ніж чотири місяці, і до наших часів вважають дивом інженерного мистецтва. Висота ватиканського обеліска складала 25,5 м, а разом з постаментом – 41 м, а його вага 350 т. Будівельні роботи з встановлення обеліска були докладно описані Д. Фонтана в книзі, присвяченій цим подіям. Згідно з легендою, в сфері на верхівці обеліска, що тривалий час прикрашав цирк імператора Нерона, мав знаходитись прах Юлія Цезаря. Але під час переміщення та встановлення обеліска, там нічого не знайшли, окрім пилу.
Історія облаштування площі
В 1607 – 1612 роках, за розпорядженням папи Павла V, архітектор К. Мадерна збудував велетенський фасад собору, центральну частину якого оформили вісьмома могутніми колонами коринфського ордену. Особливості їхнього розташування з характерним зближенням до центру та ледь помітним виступом вперед, створюють типову барочну «хвилю».
Одночасно з будівництвом собору виникла необхідність в облаштуванні площі перед ним, яка мала б вмістити якнайбільше людей, що збираються, щоб отримати благословення папи та прийняти участь релігійних святкуваннях. Цю задачу, за дорученням папи Олександра VII, виконав Джованні Лоренцо Берніні. В 1665 -1667 роках за його проєктом збудували величну колонаду. 284 могутні колони тосканського ордену, розташовані в чотири ряди, двома півкільцями охоплюють овальну площу, ширина якої складає 196 м. Спочатку у архітектора був задум повністю замкнути колонаду, залишивши лише два невеликих проїзди або збудувати тріумфальну арку. Таким чином площа перетворювалась на «острів молитви». Проте, такий план не був втілений.
При проектуванні площі залучені неймовірні складні специфічні архітектурні прийоми для створення певних оптичних ефектів. Окрім того, вважається, що з висоти пташиного лету, колонади утворюють форму символічного ключа, що є вільним домислом та не було закладено в проєкті.
Від обеліска по бруківці розходяться промені з травертину, нагадуючи, що за античних часів він виконував роль астрономічної споруди. З обох боків від обеліска зведені два фонтани, що пізніше отримали назву «римських» та стали прототипами для багатьох фонтанів на площах столиць Європи. Знавці кажуть, що між фонтанами та обеліском є дві точки, позначені на бруківці дисками, з яких колонада здається збудованого не з чотирьох, а з одного ряду колон.