Віадуки – це масивні мостові конструкції з каменю чи бетону, які прокладаються через воду, яри, ущелини і ліси. Вони відрізняються великою протяжністю і високими опорами, а будують їх там, де робити насипи – недоцільно або неможливо. Таку техніку практикували ще в Стародавньому Римі при будівництві важливих транспортних шляхів і місцевої системи водопостачання – акведуків.
Історія римських віадуків безпосередньо перетинається з акведуками. Задовольнити потреби величезного античного міста було неможливо без розвиненої мережі водопроводу, і до III сторіччя існувало цілих 11 акведуків, які забезпечували місто водою з озер Альбанских гір і джерел долини Аніо. За підрахунками тих часів, загальна протяжність дев’яти найдавніших акведуків – понад 400 км, і загальний водозабір в добу перевищував мільйон кубометрів води.
Конструкція старовинних акведуків і віадуків
Щоб акведуки тих часів могли стабільно працювати, потрібно було чітко прокладати маршрути і розраховувати кути. Звісно, не обійшлося без віадуків. Для будівництва використовувався пуццолановий бетон – суміш бетону з вапном і вулканічним попелом. Наскільки міцним і стійким був готовий матеріал, ви можете спостерігати досі.
Віадуки дозволили прокладати водопровід, незалежно від ландшафту. В такому випадку труби просто вбудовувалися в арочні прольоти. Зверху їх закривали, щоб туди не потрапляв бруд і дощова вода, адже майже всі акведуки Давнього Риму були питними. Найскладніший етап – підготовка проекту. Лінії майбутніх магістралей розмічали палями, будували опори, проривали тунелі прямо в горах, щоб зберегти кут і натиск.
Технологічно це були дуже складні споруди, які не застаріли через тисячоліття після падіння Римської Імперії. Більш того, коли зі століттями досвід інженерів був загублений, довелося знову повертатися до криниць, а це було значно небезпечніше. Будівництво акведуків і віадуків майже повністю припинилося до XIX століття.
Аква Аппія
Аква Аппія – найстаріший акведук в Римі. Він побудований в 312 році до н.е. під керівництвом Аппія Клавдія Цека, який також прославився початком будівництва Аппієвой дороги. Довжина акведука склала немислимі на ті часи 16,5 км. Потужність – 75 тисяч кубів води в день.
Вода надходила з джерела Аніо, лівої притоки Тібру. Долина перебувала на сході, і акведук входив в Порта-Маджоре і тягнувся до Бичачого форуму. Велика його частина пролягала під землею, але над долиною між Целієм т Авентіном довелося будувати віадук. Тоді це був вимушений захід – наземний водопровід привертав увагу противників і був би явною мішенню під час Самнитських воєн.
У різний час акведук Аква Аппія відновлювали Квінт Марцій, Агріппа і Октавіан Август. Август добудував ще один підживлюючий канал і збільшив водозабір системи.
Потрібно ще більше цікавих подробиць і фактів про Рим і його визначні пам’ятки? Тоді приходьте на мої авторські екскурсії – і я знайду, чим вас здивувати!